продовження балачки на фейсбуці

"Aber wir könnten auch Anderes. Wir könnten zwar die technischen Gegenstände benutzen und doch zugleich bei aller sachgerechten Benützung uns von ihnen freihalten, daß wir sie jederzeit loslassen. Wir können die technischen Gegenstände im Gebrauch so nehmen, wie sie genommen werden müssen. Aber wir können diese Gegenstände zugleich auf sich beruhen lassen als etwas, was uns nicht im Innersten und Eigentlichen angeht. Wir können „ja“ sagen zur unumgänglichen Benützung der technischen Gegenstände , und wir können zugleich „nein“ sagen, insofern wir ihnen verwehren, daß sie uns ausschließlich beanspruchen und so unser Wesen verbiegen, verwirren und zuletzt veröden.

Wenn wir jedoch auf diese Weise gleichzeitig „ja“ und „nein“ sagen zu den technischen Gegenständen, wird dann unser Verhältnis zur technischen Welt nicht zwiespältig und unsicher? Ganz im Gegenteil. Unser Verhältnis zur technischen Welt wird auf eine wundersame Weise einfach und ruhig. Wir lassen die technischen Gegenstände in unsere tägliche Welt herein und lassen sie zugleich draußen, d.h. auf sich beruhen als Dinge, die nichts Absolutes sind, sondern selbst auf Höheres angewiesen bleiben. Ich möchte diese Haltung des gleichzeitigen Ja und Nein zur technischen Welt mit einem alten Wort nennen: die Gelassenheit zu den Dingen. (S.526-7)"

тобто якщо я правильно розумію російську, beanspruchen означає приблизно те, що вони і переклали - щось типу вимагати, домагатися, простий словник ще подає претендувати, користатися.

я щось подібне ще десь читала - чи не в Kehre???

сходила в колись улюблений театр Курбаса і зрозуміла: в мене тепер повна відсутність толерантності до вульгарності. не досиділа до кінця - пішла додому підчас антракту. отаке.

Все суцільне ІМНО - результат інтуїції і здорового глузду, на жодну об'єктивність не претендує внаслідок незнання історії і сучасної ситуації, і все ж...

Наскільки я розумію, ця битва, яка там зараз відбувається - це битва між мусульманською диктатурою (і мусульманським фундаменталізмом) і народом, якому набридла ця диктатура, набридло бути "ворогом заходу", набридло мовчки ковтати брехню влади.

З точки зору механізмів фальсифікації виборів і придушення демонстрацій - більшість їх знайомі нам з дій радянської, української, російської, білоруської і т.д. влади в подібних ситуаціях останніх років. Залякування, блокування комунікацій, арешти журналістів і просто протестуючих, використання хімічних отрут, провокації і руйнівні дії з метою дискредитувати протестуючих, хакнуті вебсайти, мильні опери по ТБ, і багато інших деталей - все це ми вже бачили.

Єдина велика різниця - це той самий мусульманський фундаменталізм, який, як на мене, відіграє ключову роль як у внутрішньому, так і в міжнародному аспекті всієї цієї штуки. Я читаю ці новини, і розумію, що все це, що відбувається там, могло статися і підчас Помаранчевої Революції, якби на карту було поставлено іслам. На щастя (чи ні?) ісламу, чи іншої сили такого калібру в нас не було, і нема. Іслам все загострює до абслюту, іслам зводить все до життя і смерті, вимагає абсолютного зла, і кидає йому на спротив абсолютну посвяту, абсолютну здатність іти на смерть за своє право голосу.

Оці басіджі, які стріляють в демонстрантів - щось типу радикальних народних дружин, парамілітарна оргацізація, типу уна-унсо із виразним знаком мінус але помножено на іслам - вони є тим, що радикально відрізняє ситуацію в Ірані від інших знайомих нам ситуацій. Поліція поліцією, військові військовими - їх роль завжди неоднозначна, в т.ч. в Ірані, бо завжди є шанс, що вони перейдуть на сторону народу, завжди є шанс, що вони активно чи пасивно відмовлятимуться виконувати наказ бити і вбивати свій народ. Жодні спецслужбівці, жодні спецназівці чи навіть мафіозні структури не порівняються своєю кількістю і здатністю нанести шкоду із тренованими вбивцями в цивільному із добре промитими мізками. Кажуть, що ці басіджі активно тренувалися і проводили навчання останні кілька років. Для інформації, власне руками такого типу народних дружинників (без ісламу, але з ішими факторами) було зрблену основну частину геноциду в Руанді - мабуть рекордного в історії за швидкістю і примітивністю здійснення невійського вбивства.

Так от, басіджі, це не просто народні дружинники, це поліція моралі, ватра на сторожі мусульманського фундаменталізму, результат, а розом з тим і запорука його пропагандистської потуги.

Тепер про іслам і "іслам". Мені здається, іслам як духовність, справжній, внутрішній іслам, зі всіх інших релігій, найбільше стосується серця. Ця посвята, відданість богові (слово іслам означає щось приблизно така), ця висока культура, тонкість душі, посвята науці, гостинність і почуття братерства, почуття гідності... - це іслам. Джіхад, як боротьба з ворогами духа, але внутрішніми, а не зовнішніми, джіхад - як звільнення свого духа від бруду і злі, свобода духа.
Ну і звироднілий "іслам" - це зло, яке руйнує власне ці якості серця. Звироднілий "іслам" - це релігія ненависті, тобто закам'янілості серця. Звироднілий "іслам", який росте на неосвіченості, грубості, образі, неповноцінності, і проростає в тероризм. Те, що відбувається зараз в Ірані - це тероризм "ісламу" проти ісламу.

Іранці з їхнім перським, тобто зороастрійським корінням - не цілком мусульмани, і саме тому, мені здається, в них є набагато кращий шанс звільнити іслам від "ісламу", звільнити іслам від тероризму. Вони щовечора кричать "Алаху Акбар!" на своїх дахах в знак протесту проти терору вчиненого їхньою мусульманською владою. В них є шанс реабілітувати цю молитву перед Алахом, відмити її від всього зла нанесеного цій фразі звироднілим "ісламом". Якщо іслам переможе "іслам" в Ірані - весь мусульманський світ буде безповоротно змінено. "Іслам" зазнає такої тріщини як ніколи досі, з часом він просто розвалиться. Може тоді звідти знову проросте іслам...

Я прошу Алаха, котрий не терпить ненависті, захистити всіх свої дітей в Ірані.

Я звикла використовувати свою френд-стрічку як більш-менш надійний індикатор того, про що говорять/думають в Україні ті кола, які би могли бути моїми, якби я була там. Свого часу вся стрічка була завалена Грузією, а зараз майже ні слова про Іран... Пора міняти стрічку, чи як?

Стільки постів про порнографію в стрічці - аж сумно стало.
А ось тут для роздумів 3 цитати з передвиборчих програм 2006 року:

„Припинимо пропаганду культу наживи, жорстокості, насильства, пияцтва і розбещеності.” (Комуністична партія України);
„очищення інформаційного простору від жорстокості і насильства, низькопробних ерзаців, які видаються за зразки сучасної культури.” ("Народний блок Литвина");
„Ми зупинимо пропаганду жорстокості та моральної розбещеності” ("Блок Юлії Тимошенко").

І ще з тої ж програми блоку Тимошенко:
"Місія українського народу - відбудувати суспільство вищої моралі, де гармонійно поєднуватимуться особиста свобода, захищеність та достаток."
"Об'єднаємо зусилля держави, громадянського суспільства і релігійних конфесій у боротьбі проти безпритульності, алкоголізму та наркоманії, СНІДу, проституції та злочинності."

збираюся
братиму завтра Отаву
три дні
хай би вона мені віддалася
раз і надовго

Здобутки минулих двох тижнів:


Експериментую з дуже грубим і дуже тонким писаком. Грубим, звісно, більше подобається. Але вперше починає подобатися тонким, правда, поки що не цілком виходить...

Останнім часом почастішало коментарів, які так чи інакше стосуються мого віртуального віку.

Вперше стикнулася із своїм віртуальним віком років 5 тому. Треба сказати, тоді мій реальний вік був ще цілком гм... жвавим. Так от...

Діло було з iozhikov . В мене літні канікули, він гостює у Львові, ну і як то водиться між деякими особливо балакучими віртуальними знайомими - обговорюємо інших віртуальних знайомих не знайомих нам в реалі - типу а як ти думаєш, а хто такий той-то, чи цей-то, а як ця виглядає, а що вона в житті робить, а хто її знає, і .т.д.

А в мене тоді був секретний віртуальний персонаж - одна дама трохи може з причудами, але загалом планувалося що я згодом перейду на неї напостійно, і закину свій тодішній нік - надто він був безколірний ну і надто розсекречений. Ну а йожиков (відомий мені тоді під іншим ніком) і каже: та, вона мабуть якась діаспорна викладачка гуманітарного спрямування передпенсійного (читай постменопозного :) ) віку. В мене так щелепа і випала. Ну я, звісно, розумію, що моя героїня була специфічна, ну і планувалося, що вона буде трохи загадкова і відносно зріла в своєму поводженні на форумі, але загалом від її імені я цілком природньо висловлювалася, мало що фільтрувала, мало що додавала.

Отоді-то і виявилося, що не зважаючи на мій ще цілком шмаркатий реальний вік, віртуальний вік в мене о-го-го.

Отак.

П.С. звали даму Персефона. Я тоді прочитала була одну книжку Ірігарей (так досі єдину), і сильно надихнулася власне цією міфічною персоною. Вона досі мені імпонує своєю незвичайністю. В якомусь сенсі теперішній нік - це продовження Персефони.

Значиться, вибирають студіки питання щоб писати завдання. Лекторка дала їм такий вибір:

1. Is prostitution a profession?

2. Is civil disobedience different from terrorism?

3. Is advertising different from propaganda?

4. Does democracy ensure freedom?

5. Is education a commodity?

І шо б ви думали? Повальна більшість вибрала перше, і лише по одному лицарю - два останні. По пару чоловік друге з третім. Але ж більшість??? Підлітки... А мені ж це все перевіряти. Одним словом - сабдж.